«Війна скінчилась?» – питаю я у себе,
Війна в якої немає кінця…
Кохання – це цікав мрія,
Але цікавість ця страшна!
Скільки часу вмерло з думками про неї,
Всі думки як страшні вояки…
Всі вони заходять і виходять,
Не залишивши нічого окрім руїн…
Де ти Бог! Де Ти Мій Спасителю?!
Я не бачу вже нічого крім її!
Ти страждання причиняєш як би ворогу,
Боже змилуйся, хотів би я прийти!
Але не можу вже собою володіти,
Мій ворог – це моя душа отруєна коханням!
Я покохав її і я не можу збити,
Температуру болю і страждання!
Господи! Змилуйся над нами!
Спаси наші душі які у пастку попали!
Я раб кохання – отруєний жаданням!
В мені злились в одне:
Кохання і Любов!
Вблагаю оживи мій дух і мою душу –
Звільни від жадання мою кров!
В молитві я прошу дай втіху моїм думкам,
Моїй душі Ти радість подаруй –
Христову Зцілющу Любов!
2003
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Всадник мчится . - Николай Зимин Суд за жестокосердие и нераскаянность ждёт всех,кто обманывается в сердце своём,что он без греха и порока..И это время при дверях.Быть бы нам всем не спящими,а бодрствующими.Думающими о небесном ,а не о земном.Спасение мы получаем через дела веры,чтобы никто не смог похвалиться,как фарисеи,своей праведностью.И это очень справедливо,учитывая лукавое сердце человеческое!Н.Зимин.
Только знаю, все случится
Очень скоро,друг ты мой.
В белом всадник вновь промчится
Над уснувшею землей...
Только все это случится
Очень скоро,друг ты мой.
В белом,белый всадник мчится
Над уснувшею землей...
